A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Мирогощанська громада
Рівненська область, Дубенський район

Історична довідка

 

     Село Мирогоща – центр Мирогощанської об’єднаної територіальної громади Дубенського району, на території якого розташована залізнична станція, лежить на берегах річки Липки, на широкій рівнині й низовині, за 8 км від районного центру. Дворів – 836, населення – 2705 осіб.

Перша письмова згадка про село Мирогоща є в описі Луцького замку 1545 року. З найдавніших свідчень виходить, що село називалося Мирогощ, яке відмінювалося. Потім з’являються нові форми назв – «Мирогоще», «Мирогощи», Мирогоща, а зрідка стара назва – «Мирогоща». У ній приховане старовинне ім'я людини Мирогост (Мирогость), утворене з двох частин: мирний і гость («гість»).

В 1787 р. прихожанами побудована дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла та дзвіниця. В селі була збудована школа, чеською мовою викладання. В середині XIX ст. село належало до власності маршалка дубенського п. Зеленського, який мав посеред села чудовий палац, довкола якого розташовувалися квітники з заморських дивних рослин та чудовий парк (тут булистатуї, ставки, фонтани).

У 70 – х рр XIX ст. в Мирогощі було створено спортивний осередок «Сокіл», пожежну команду, рятівничу організацію, що сприяло згуртуванню громади. Великий внесок чехів і в розвиток культури в селі. Організовано було Чеський Дім, театр, духовний оркестр. У селі існувала одна з найбільших на Волині бібліотек, яка налічувала до 2000 томів. В кінці XIX ст. у Мирогощі з'явилися також лікарня, аптека, пошта, маслозавод, декілька шинків та корчма.

У 1902 р. з'явився у селі млин – власником його був Йозеф Фландера.

Археологічні розвідки в Мирогощі велись М. І. Островським, Ю. М. Захаруком, М. Я. Рудинським, Л. І. Крушельницькою, починаючи з 30 – х рр ХХ ст. Під час розкопок знаходили кістяки та глиняну посуду. Також знайдені пам’ятки римського походження: срібні династії, вістря метального списа, яке зберігається у Львівській галереї мистецтв. Дубенський археолог Віталій Ткач стверджує, що на території села Мирогоща виявлено більш як 18 археологічних пам'яток різних періодів, які свідчать про заселення цієї території, починаючи з доби пізнього палеоліту. На території села було віднайдене кругле городище (замчище). На околицях археологи виявили багато знахідок – кременні, сокири, пилки, серпи з часів неоліту. Саме тут працював археолог і дослідник, нині профессор Юрій Шумовський, його знахідки збагатили музей.

Поштово-пасажирським трактом мандрували: Григорій Сковорода і Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак, Іван Мазепа, Пилип Орлик та князі Острозькі. Навчалися: письменник Валер'ян Поліщук, Улас Самчук і Володимир Кубійович. Похований – комбриг Патолічев.

В Мирогощі був Лев Троцький, який хотів одружитися з донькою місцевого священника Олександрою Шумовською, і в тій же родині гостював Дмитро Донцов.

У 1964 році на основі радгоспу «Зоря комунізму» та Дубнівського сільськогосподарського технікуму було створено – Мирогощанський радгосп-технікум.

Сьогодні у селі функціонує сільська рада, загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, дитячий будинок-інтернат, школа мистецтв, лісництво, ательє пошиву легкого одягу, лікарська амбулаторія, дитячий садок «Колосок», кілька магазинів, поштове відділення, навчальні та технічні корпуси, стадіон, іподром, плавальний басейн, кафе-їдальня, гуртожитки Мирогощанського аграрного коледжу. Іподром коледжу має статус державного, тут щороку проводяться всеукраїнські і міжнародні змагання. Музей села Мирогоща у загальноосвітній школі створили вчителі та школярі. До унікальних експозицій увійшли археологічні пам’ятки, побутові речі різних епох, гроші та інформація про відомих земляків.

     Село Княгинин  входить  до  складу  Мирогощанської об’єднаної територіальної громади. Це мальовниче село, розкинулось на обох берегах річки Стубли, за 26 км від районного цетру і за 4 км від залізничної станції Озеряни. Відстань до районного центру 22 км.  Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 658 жителів та нараховується – 223  двори.

Перша історична згадка про село Княгинин датована 1545 роком в описі майна Луцького замку , належало воно Федору Сангушку. Пізніше село стало власністю панів Княгининських. У грамоті польського короля Сигізмунда Августа 1563 року є прізвище дворянина Богдана Княгининського, який присягнув короні. За переписом 1911 року в Княгинині була волость, мировий посередник, земська поштова станція , однокласна школа, фельдшерський пункт, горілчана крамниця, кредитове товариство, млин, ощадна каса, костел.

 За буржуазно-поміщицької Польщі у селі 1935 року був створений Княгининськй райком КПЗУ. 1 травня того  ж року комуністи організували демонстрацію селян.

27 жителів  села були учасниками Великої Вітчизняної війни, 50 нагороджено орденами і медалями за бойові заслуги, 11 загинуло в боротьбі з ворогом. В Княгининині жив і активно працював колишній член КПЗУ, депутат Народних Зборів Західної України, депутат Верховної Ради УРСР першого скликання С.О.Козійчук.

 Окрасою села був замок. Ніхто не знає, коли він будувався, але це була величезна споруда п’ятикутної форми з високими валами і глибокими ровами навколо, з підземними переходами. Замок був унікальною спорудою високої інженерної думки, залишилась замкова брама, яка стоїть і донині.

В 1737 році було закладено фундамент для будівництва храму, який діє і понині.

У селі Княгинині пройшли дитячі роки класика польської літератури Антонія Мальчевського, автора першої поетичної повісті „Марія”, 1825 р.

Ніхто з теперішніх мешканців не знає коли село Княгинин було забудоване. Нажаль, немає майже ніяких відомостей про історію села Княгинин. Лише старенькі дідусі і бабусі можуть розповісти про історію свого села, і то лише те, що пережили тут самі. Звичайно, є книга «історія міст і сіл», та там розповідається про село з часів комунізму, а про древність села ходять лише легенди щодо назви «Княгинин». Одну з цих легенд опсує Я.О.Пура у своїй праці «Наш край у назвах» 1993р., с.7.

Також про село Княгинин можна дізнатися деяку інформацію з праці Р.Ткачука та Л.Ганджелюк «Села Дубенщини в народних легендах та переказах» та публікації протоієрея Миколи Моліса «900 – ліття православ'я на Дубенщині». Але, нажаль, це мізер тих книг, які можна було б писати про це село, адже Княгинин має чималу історію, а про неї можуть розповісти лише сільські старожили.

Зараз населений пункт відноситься до категорії села.

     Село Нараїв – мальовниче село. Відстань до районного центру 23 км. Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 245 жителів та нараховується – 112 дворів. Розкинулось село поміж лісових пагорбів. Там де зараз знаходиться село Нараїв, було колись село Чобітки.  Уперше село Нараїв згадується 1545 року в описі Луцького замку.  Радянську владу проголошено  в січні 1918 року.

Окрасою села Нараїв є Українська Православна Церква Параскеви Сербської.  Також в селі є філія Листвинської ЗОШ І – ІІ ступенів. У селі є  чотири вулиці: вул. Лесі України, вул. Сковороди, вул. Східна та вул. Чапаєва.

     Село Острів входить до складу Мирогощанської об’єднаної територіальної громади. Перші документальні згадки про село датуються 1545 р. Відстань до районного центру 22 км. Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 468 жителів та нараховується – 197 дворів.

 Село оточене із трьох сторін ставками, з чим і пов’язана його назва.  З найдавніших часів ці землі  були постійно обжиті людьми і як наслідок цього утворився цілий комплекс археологічних пам’яток різного часу. Неподалік села є  старовинне  городище.  Є в селі Острів  філії Княгининської ЗОШ І – ІІІ ступенів та магазин. Селом простягнулося 9 вулиць: вул. П.Сагайдачного, перевулок П.Сагайдачного, вул.Юності, вул. Шевченка, вул. Зелена, перевулок Молодіжний, вул. І.Франка, вул. Набережна, вул. Польова.

     Село Боцянівка розкинулось вузькою смугою біля підніжжя північних схилів Волинської височини. Дане село найменше за своєю територією та кількістю населення у порівнянні з усіма іншими селами, які підпорядковуються Мирогощанській сільській раді. Тому через все село і простяглася лише одна вулиця під назвою – вулиця Дружби. Назва села Боцянівка походить  від надмірної до нього лелечої любові, які так часто люблять там селитися. Перша згадка про село датована 1945 роком. Відстань до районного центру 19 км. Станом на 01.01.2020 року в селі проживає 25 жителів та нараховується – 33 двора.

     Село Травневе мальовниче село. Перша назва села – Будяки. Перейменоване село було в 1959 році в село Травневе. Відстань до районного центру 26 км. Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 150 жителів та нараховується – 68  дворів.  Тут є філія Княгининської ЗОШ І-ІІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт та 2 магазини. У 2011 році в селі Травневе було збудовано Свято Покровський храм. В селі є 4 вулиці: вул. Щорса, вул. Шевченка, вул. Лесі Українки та вул. Івана Франка.

     Село Молодіжне знаходиться за 1.5 км  від залізничної станції Озеряни. Відстань до районного центру 21 км. Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 309 жителів та нараховується – 101 двір. До 1967 року село мало іншу назву   Сокира. В селі є 2 магазини та 1 вулиця – Молодіжна. Переважна частина населення села – це молодь. Звідси й назва – Молодіжне. Та незважаючи на нову назву, багато людей ще й досі зовуть своє село – Сокирою.

       Село Білоберіжжя - відстань до районного центру 24 км. Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 271 жителів та нараховується – 153 двори. На мальовничих схилах правого берега Стубли знаходиться село Білоберіжжя. Місцевість, де розташоване село, називають ще вдовиною долиною, бо за переказами, жила тут колись Богу угодна вдова. І оберігає Бог цю землю від біди і горя, живуть тут працелюбні люди, багата білоберізька земля знаменитостями, бо народжуються на ній талановиті діти. Найдавнішою будівлею в селі сьогодні є храм святого Архангела Михаїла. Цей храм древній, як сама земля, бо ніхто вже не пам’ятає, коли він збудований. Перша згадка про Білоберізький храм у архівах Києва датована 1765 роком. У дзвіниці з північного боку вказано 1702 рік, як рік ремонту храму і дзвіниці. Але людська пам’ять сягає на багато років назад. З переказів старожилів відомо, що після Другої світової війни храмовий священик знайшов на престолі у вівтарі тайничок. У ньому був документ про заснування храму, датований 1600 роком. Ще одну схованку з документом 1600 року було знайдено у 1953 році, коли замінювали центральний купол храму. Майстри прочитали присутнім знайдені документи і заховали назад. Сьогодні купол надійно береже довірену йому таємницю для майбутніх поколінь. Іконостас виготовив, оздобив різьбою і розписав у 1905 році талановитий іконописець Аполінарій Вишневський.

     Село Листвин розкинулось серед лісів і горбаків. Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 576 жителів та нараховується – 209 дворів. Тут протікає річка Мочулинці (Мочулка). До Дубна 25 кілометрів, за кілометр до села, у напрямку до села Мощаниці Здолбунівського району, збереглися вали і рови, старовинне городище висотою 37 метрів, котре знаходиться у мальовничому куточку села. Городище відноситься до княжих часів. Ще сьогодні воно вражає системою земельних валів, розмірами та станом їх доброї збереженості. Чимало суворих буревіїв пронеслось над цим  покинутим давнім містом, де бє глиголом кожен камінь старої твердині, де живим голосом промовляє до нас кожен курган, кожна прабатьківська могила знаходиться за  11,00 км.  від  с. Мирогоща.

Перша згадка про село датується 1583 роком, коли село належало до Дубенського замку князя Костянтина Острозького.

 Первісні назви Листвин, Красний Яр, Красне Яблуко.

Спочатку село називалось «Красний Яр», бо там добували расну глину.

 Потім назване було «Красне Яблуко», а вже пізніше Листвин. Є така легенда, що Листвин старий сліпий дух, провідник лісавок,  а його жінка вірна помічниця Листвина.

 У 1971 році у село Листвин приїхала експедиція зі Львова. Зі слів керівника експедиції Романа Чайки у селі колись було місто. У результаті розкопок виявлено ряд житлових споруд, різноманітних знарядь і побутових виробів. Вони ще раз підтверджують думку про те, що листвинська земля зберегла в собі неоціненний матеріал для вивчення історії ремесел Київської Русі.

З інших знахідок слід визначити цікаві вироби ювелірного характеру, які є одним із важливих джерел вивчення життя давньоруського суспільства. Отримані в результаті багаторічних розкопок археологічною експедицією Львівського державного університету знахідки зброї та зброярства свідчить також про високий рівень військової справи у захисників міста, яке існувало в ІІ столітті.

У 1877 році за кошти прихожан була споруджена дерев’яна Свято Георгіївська церква з дзвінницею. У 1934 році побудувалася і ввелася в дію в центрі села велику дерев’яну школу. У 1939 році створювались колгоспи. Колективізація завершилась в 1950 році.

 29 червня Листвин був окупований фашистами, визволений в лютому 1944 року. Німці спалили майже все село. До Німеччини на роботи було вивезено 70 чоловік. В повоєнні роки відбувається відбудова села. В 1964 році збудований клуб. В 1999 році за сприянням Дубенської районної державної адміністрації, відділу освіти було закінчено будівництво ще одного приміщення школи та введено в експлуатацію.

10 листопада 2005 року за кошти жителів села був проведений і підключений газ. 

     Село Мокре – мальовниче село. Відстань до районного центру 14 км. Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 235 жителів та нараховується – 119 дворів.  У селі Мокре ще при Польщі було 40 хат. А життя при польських панах було важке для нашого люду. І ввечері чи врано надумали люди наші тікати. А за панськими землями був ліс. Ото, бувало, як зайдеш в ліс, то як під водою. То всі панські робітники в цей ліс потікали і там оселились. Було там одне болото і багато озер. Почали вони їх сушити, щоб можна було їм якось дома построїти. Коли хоч трохи висушили, то заставили сорокама хатами, як я раніше казала. Ото як заселили те  місце в лісі, то й тут живуть до сих пір. Ото коли вийти, глянуть на ліс, та навіть зараз здається під водою стою.

     Село Липа входить до складу Мирогощанської об’єднаної територіальної громади. Відстань до районного центру 12 км. Станом на 01.01.2020 року  в селі проживає 498 жителів та нараховується – 169 дворів. Перша історична згадка про село Липа датована 1545 роком в описі майна Луцького замку.

У 1909 році в селі Липа засноване однокласне училище від Міністерства Народної Освіти, в якому навчалося 65 дітей. Зараз в селі Липа є початкова школа. До Другої світової війни село входило до складу Панської Польщі.У роки війни чимало мешканців міста входили до загону Української повстанської армії.

Відомо, що сельчани Липи брали активну участь у роботі гуртка "Просвіта". Певний час у селі проживав Сергій Козицький (композитор, художник, збирач фольклору), який після переїзду в Дубно очолив "Просвіту". Відомо з розповідей очевидців, що в роки війни через село двічі проходили партизанські загони Сидора Ковпака.

В Дубенському краєзнавчому музеї знаходяться численні свідчення ранніх поселень в околицях села (дослідження М.О.Тіханової).

Відомі археологічні знахідки в Липі і в Мирогощі краєзнавця-археолога В.Ткача, Ю.В.Шумовського. 20 – 18 тисяч років тому, вважають археологи, поблизу села Липа були групи стоянок, які названі Липською культурою. Там нараховувалося до 70 осіб. Знайдено кістяні вістря і крем'яні наконечники дротиків.

Дослідження В.П.Савича про "Липські стоянки" знаходяться у Львівському історичному музеї. Окремі матеріали пізніших досліджень є в археологічному музеї Львівського університету, частково у Петербурзі.

     Село Костянець розташоване над невеликою рікою – правою притокою Стубли. Перша згадка про мальовниче  село Костянець датується 1545   роком. Відстань до районного центру 15 км. Площа становить 247 км². Населення – 404 особи, 135 дворів.

  На нишнішній день у селах Мирогощанської сільської ради проживає 6950 жителів. Кожна сім’я має свій власний будинок, господарство. Кожна вулиця і кожен будинок мають свою назву та номер.

  Жителі сільської ради – чудові і гарні люди. Вони по мірі можливості, шанують і бережуть своє минуле і дбають про майбутнє.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь